Комунікаційні виміри штучного інтелекту в мистецтві: від інструменту до співавтора

Анотація

У статті розглянуто роль штучного інтелекту (ШІ) в сучасному мистецтві крізь призму соціальних комунікацій, творчості й етики.

Мета статті – з’ясувати, як студенти творчих спеціальностей бачать ШІ: як інструмент, як засіб комунікації чи, можливо, як потенційного співавтора, а також проаналізувати вплив ШІ на творчий процес, академічну доброчесність та усвідомлення етичних і право­вих аспектів його використання.

Методи дослідження. У роботі поєднано теоретичний аналіз сучасної наукової літе­ратури з емпіричним дослідженням – онлайн-опитуванням серед здобувачів мистецьких напрямів. Анкетування охопило 203 респонденти з різних спеціальностей: B2 «Дизайн», B5 «Музичне мистецтво», B6 «Перформативні мистецтва» (спеціалізації: хореографічне мистецтво і сценічне мистецтво), що дало змогу виявити міждисциплінарні відмінності у сприйнятті ШІ. Результати, зокрема, аналізували за допомогою шкали Лайкерта, що доз­волило оцінити ставлення студентів до різних аспектів використання ШІ у творчості та навчанні.

Наукова новизна дослідження полягає у виявленні специфіки молодіжного сприй­няття ШІ під час комунікацій і в мистецтві, а також відмінностей у ставленні до ШІ залежно від творчої спеціалізації. Уведено нове концептуальне розмежування ролі ШІ як функці­онального та концептуального інструменту, на відміну від автономного творця, що роз­ширює людську творчість. Уперше систематизовано ключові етичні дилеми та визначено спектр «етичної невизначеності» у студентському середовищі щодо використання ШІ.

Висновки. Більшість студентів творчих професій сприймають ШІ як ефективний ін­струмент, здатний покращити продуктивність і допомогти в генерації ідей, але не вва­жають його повноцінним творцем мистецького продукту. Етичні та юридичні аспекти сприймаються неоднозначно. Також виявлено розбіжності у ставленні до ШІ серед пред­ставників різних мистецьких напрямів, що зумовлено специфікою їхньої діяльності. До­слідження підкреслює потребу у введенні в освітній процес етичних та правових реко­мендацій щодо застосування ШІ у творчій сфері.