Джерельна база генеалогічних досліджень з історії науки: до постановки проблеми цифровізації наукової комунікації

Анотація

Мета статті – виявити і структурувати джерельну базу генеалогічного дослідження з історії науки та з’ясувати роль інформаційно-комунікаційних технологій у розвитку цифровізації наукового пошуку.

Методи дослідження. Аналіз, характеристика та класифікація репрезентативної джерельної бази окресленої теми наукової розвідки на основі використання конгломерату загальнонаукових і спеціальних методів наукових досліджень, що у сукупності забезпечили цілісний характер дослідження наукової проблеми. До основного інструментарію методики дослідження залучено такі методи: історико-порівняльний, проблемно-хронологічний, історико-типологічний, історико-системний; метод діахронічного аналізу й узагальнення, аналогії, синтезу, аналізу, формальної логіки. Залучення методологічного інструментарію до наукового опрацювання проблеми констатувало фіксацію контентних векторів дослідження, що здійснені на принципах історизму, об’єктивності, системності, всебічності. Вибір стратегії наукового дослідження або теоретичного й методологічного підґрунтя наукової проблеми, які були залучені та впроваджені в процесі наукового пізнання, надали можливість досягти поставленої мети наукової розвідки. Використання низки загальнонаукових і спеціальних історичних методів наукового дослідження сприяли отриманню нових результатів у розкритті зазначеної теми. Цінним інструментом для наукового пошуку в контексті генеалогічних досліджень виявилася методологія усної історії, зокрема метод інтервʼювання. Цей підхід спрямований на узагальнення свідчень і спогадів осіб, які безпосередньо брали участь у подіях. Метод інтерв’ювання надає змогу фіксувати історичні події та їх сприйняття під кутом конкретних особистостей. Спогади віддзеркалюють індивідуальні думки, переживання та переосмислення подій, і цей індивідуальний досвід має важливий внесок у розуміння та персоналізацію історії, підвищення глибини та достовірності генеалогічних досліджень, збагачення їх індивідуальними свідченнями й особистими переживаннями.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено спробу структурувати інформаційні джерела з генеалогії, які надали змогу сформувати репрезентативну джерельну базу досліджень з історії науки, визначити результативність діяльності українських науковців, обґрунтувати значущість наукового доробку.

Висновки. У статті розглянуто алгоритм формування репрезентативності джерельної бази генеалогічного дослідження з історії науки. Констатовано важливість залучення до джерельної бази інформаційного пошуку сімейних архівів та архівів особового походження, матеріалів музейних фондів і фондів наукових бібліотек, генеалогічних довідкових видань, статистичних збірок різного спрямування. Обґрунтовано необхідність залучення інтерв’ю-спогадів як вагомої частини джерельної бази генеалогічних досліджень з історії науки. Застосування усної історії дає змогу виявити новий пласт джерел під час відтворення міжособистісних зв’язків, творчих інтересів, повсякдення. З’ясовано, що використання інструментарію інформаційно-комунікаційних технологій – один з вагомих складників наукової діяльності ХХІ ст. Аргументовано доведено необхідність розширеного спектра впровадження електронних послуг в архівних, бібліотечних і музейних установах. Цифровізація архівної та бібліотечної справи є важливим чинником забезпечення сталого розвитку цих наукових осередків. Упровадження електронних інформаційних послуг надає доступ до ресурсів і дає змогу зберегти наукову спадщину.