Український досвід VR-реконструкції об’єктів історико-культурної спадщини

Анотація

Мета статті – проаналізувати наявні в Україні проєкти віртуалізації об’єктів історико- культурної спадщини.

Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні системного методу, який є основою для вивчення явищ, пов’язаних з віртуалістикою.

Наукова новизна полягає в тому, що у статті вперше проаналізовано український досвід VR-реконструкції об’єктів історико-культурної спадщини.

Висновки. Звернено увагу на відсутність в Україні переліку предметів культурної спадщини, що підлягають оцифровуванню, а також стандартів створення цифрового ресурсу з метою забезпечення доступності, активного й ефективного його використання, сумісності й обміну даними на локальному і міжнародному рівнях, збереження створенного ресурсу та його актуалізації. Наголошено на можливостях ІТ у сфері забезпечення збереження й управління історико-культурною спадщиною: від створення інформаційних систем, використання різноманітних систем безпеки в збереженні культурної спадщини, контролю та моніторингу стану пам’яток архітектури й інших культурних цінностей, створення і ведення реєстру культурних цінностей, web-технології до застосування технологій візуалізації і технологій віртуальної реальності, які використовують з метою відтворення втрачених чи пошкоджених об’єктів культурної спадщини тощо. Розглянуто сутність та особливості реалізації VR-проєктів, таких як «Кишенькова країна», «Трахтемирів-Digital», «Замки 360: Закарпаття», проєкт з тривимірної конструкції Середнянського замку, «Pinzel.AR», VR-розробки Pixelated Realities та AERO 3D, «Автентична Україна: нематеріальна культурна спадщина», «Тустань_віртуальна», «Цифрові музейні колекції Київської фортеці». Згадано про унікальну діджитал-платформу «Український національний інтелект», покликану надати доступ до оцифрованої культурної спадщини України. Зроблено висновок, що аналіз наявних проєктів з оцифровування об’єктів культурної спадщини наполегливо вимагає розробки стратегії побудови майбутньої цифрової колекції, яка має враховувати планування процесу оцифровування; узгодження юридичних питань; дотримання загальноприйнятих стандартів і принципів управління; підтримку доступу та збереження створеного цифрового ресурсу.